Категорії новин

«Зніматися в російських серіалах для мене є аморальним і зрадою»

Екс-солістка гурту «ВИА Сливки», акторка, поетеса та композитор Алла Мартинюк. Чарівна жінка, яка регулярно буває на фронті з волонтерською допомогою, розповіла про свої поїздки, про кохання та про відмову працювати в Росії
— Алло, ви акторка та співачка. Як сталося, що ви почали займатися ще й волонтерством?

— На початку війни допомагала пораненим хлопцям у шпиталі. А коли до війська мобілізували мого двоюрідного брата, узялася допомагати 54-му розвідбату. Згодом цей підрозділ виїхав на Схід країни, і я почала до них приїжджати. За деякий час у мене з’явилося багато знайомих з інших підрозділів. І ось вже більше трьох років їжджу по всій лінії фронту з волонтерською допомогою. Волонтерство вже стало невід’ємною частиною мого життя.
— Чи було вам страшно вперше їхати в район АТО?
— Мені завжди страшно. Нещодавно пробула на фронті дев’ять днів. Зазвичай волонтери привозять допомогу і якщо залишаються ночувати, то їдуть в безпечніше місце, а я завжди залишаюся з військовими на позиціях. Декілька разів навіть виїжджала з ними на «нулі», наприклад, з морпіхами була у Широкиному. Також довелось побувати в Мар’їнці, Красногорівці, коли там було дуже «гаряче».
Під час цих виїздів вдалося зняти кадри для документального фільму. Це буде кінострічка про війну, про героїчні вчинки наших захисників.
— Яку саме допомогу ви привозите хлопцям?
— За ці роки вдалося зібрати допомоги для військових на загальну суму понад 5 мільйонів гривень. Це автівки, приціли, військова форма, засоби захисту, харчі, медикаменти — все, що потрібно на фронті. Кошти збираю через свою сторінку в Facebook. Пишу пост про те, кому потрібна допомога, на що саме збираю гроші, і мої друзі та небайдужі люди їх надсилають. Дуже багато допомагає українська діаспора.
— А як віддячують вам військові?
— Вони дарують різноманітні вироби, виготовлені з гільз, прапори з автографами, а ще — вірші. Хлопці навіть назвали на мою честь бойову машину. Так, у районі АТО є танк «Алла».
— Розкажіть, чому у вас позивний «Бріджит»?
— У районі проведення АТО в усіх військових є позивні. Спочатку мене жартівливо називали різними словами, наприклад, «Сметанкою», а потім хтось із хлопців сказав: «Ти дуже схожа на Бріджит Бардо», і всі почали мене так називати. Згодом зробила собі наліпку із цим позивним, а за деякий час вирішила його взяти як псевдонім для своїх виступів.
— Чи отримували ви пропозиції зніматися в російських фільмах і серіалах?

— Так, пропозицій було багато. Запрошували на зйомки до Санкт-Петербурга. Проте я завжди відмовляюся, бо для мене це є аморальним і зрадою.
— Ви присвячуєте свої пісні військовим?
— Звісно, пишу для них пісні. Одна з них — «За Україну» — присвячена жінкам, чоловіки яких не повернулися з війни живими. В моєму репертуарі є пісня «Слава герою». Буває, що військові на передовій чують мою пісню по радіо, телефонують зі словами: «Ми тебе тут слухаємо». До речі, моя сольна кар’єра почалася під час війни. З’явилося натхнення, почала писати вірші.
— В АТО ви зустріли кохану людину. Розкажіть про це.
— Так, під час моїх поїздок у район АТО доля всміхнулася мені, подарувала щастя кохати й бути коханою. Ми разом уже майже два роки. Нещодавно мій коханий демобілізувався, повернувся з фронту. Він служив у одному з батальйонів, якому я допомагала. Ми дуже щасливі разом.
— Ваші побажання військовим, які зараз в районі АТО.
— Бажаю терпіння, хочу, щоб вони знали, що ми завжди поряд. Наші хлопці мене постійно запитують про те, як там у місті, як дівчата. Про нас пам’ятають. Я хочу, щоб вони знали, що ми їх чекаємо і любимо. Бажаю повернутися живими і здоровими, зустріти своє кохання. Щастя, здоров’я і швидкої адаптації в мирному житті.
Олена КРУГЛЄНЯ
Джерело
Відділ моніторингу Української Жіночої Варти