Категорії новин

За місяць до пологів вона ще була на передовій

На церемонію нагородження орденом «Народний Герой України» Тетяна Новікова прийшла в супроводі врятованих нею бійців

На рахунку старшого лейтенанта медичної служби Тетяни Новікової із позивним «Лікар Ксю» — сотні врятованих життів і чимало бойових нагород. Вона витягала на собі бійців, прямо на передовій по-ювелірному зашивала рани… Навіть за місяць до пологів жінка не наважувалася покинути побратимів: знала, що на передовій не вистачає лікарів, тому надівала бронежилет, брала рюкзак із медикаментами і йшла виконувати клятву Гіппократа. Таня каже, що її завжди оберігала донечка, яку вона носила під серцем, бо, пройшовши Піски, Опитне, Карлівку, Водяне, не отримала жодного поранення
Коли друзі з медичного університету розмістили в соціальних мережах пост про те, що на фронті не вистачає лікарських рук, Тетяна одразу кинулась на допомогу. Планувала побути на фронті кілька тижнів, поки ситуація стане менш критичною, але…
— Командування дозволило вирушити в район проведення АТО тільки після підписання контракту і проходження військової підготовки. Під ДАПом у нас відбулася своєрідна зустріч випускників. На жаль, не всі повернулися. У перші ж дні я зустріла свого одногрупника і хорошого товариша Сашка Кондратюка, а вже через три дні він загинув. Ворог постійно доводить, що нічого святого у нього нема. Два рази наш медпункт розносило вщент, одного разу зрешетило осколками.
На запитання, чи було важко, дівчина відповідає, не роздумуючи:
— Неймовірно важко. Термінал був усіяний пораненими. Витягували одного за одним і молили Бога, щоб тільки не помер, щоб встигнути накласти джгут, щоб дотягнути до машини і доставити в госпіталь живим. Один із моїх друзів підірвався на міні — потрібно було терміново проводити інтубацію, вентилювати легені. Якби була апаратура, у нього був би шанс, а так… Хоча, звичайно ж, я розумію: ставити таке обладнання «в полях» абсолютно неможливо.
На передовій дівчина зустріла своє кохання. Разом пройшли немало гарячих точок. Приємною несподіванкою стала вагітність. Таня до останнього приховувала, що чекає на дитину, боялася, що командир відправить додому, бо лікарів же підрозділі бракувало.
— Це було свідоме рішення. Я розуміла, що моя вагітність протікає без ускладнень, і можу працювати далі. До того ж, коли довго носиш амуніцію, до неї звикаєш і практично не відчуваєш її.
Зараз доньці Тетяни виповнився рік. Вона й не усвідомлює, що її мати — справжня героїня. Жінка в свою чергу сподівається, що для малечі сучасна війна буде чимось нереальним і далеким. Після декрету вона планує повернутися до рідної бригади.
— Якби не Таня з її золотими руками і холодним розумом, то не лише я, а й багато хто з бійців нашої бригади не мали б ніяких шансів вижити в тих пекельних боях, — сказав на церемонії нагородження врятований нею Арам Степанян. — Нашу вдячність не можна описати словами. А про її «цікавий» стан ми дізналися тільки тоді, коли відходили з ДАПу. Тепер Таніна манюня — «дочка полку».
Під час нагородження Тетяни Новікової орденом «Народний Герой України» їй подарували майже всі квіти, що були в залі.
— Я вдячна всім за таку нагороду. Вважаю, що є люди, які достойніші цього звання. Я просто виконувала свою роботу, — сором’язливо подякувала дівчина.
Анастасія ОЛЕХНОВИЧ
Наталія ЯРМІЛКО
Джерело
Відділ моніторингу Української Жіночої Варти