Категорії новин

Як вижити під час атаки Росії: в Києві жінок вчили рятуватися у разі великої війни

Учора в Києві пройшов тренінг для жінок. Їх учили виживати у міських умовах у разі нападу Росії та повномасштабної війни.
Захід організувала громадська організація “Українська жіноча варта”. Він пройшов в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Зареєструвалися понад 700 жінок, але прийшли удвічі менше.
Тренінг складався із двох частин: теоретичної та практичної. Жінки мали змогу задавати інструкторам питання, які стосувалися виживання в умовах великого військового конфлікту.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на тренінгу та поспілкувалася з його учасницями та інструкторами.
ЖІНКА-БЕРЕГИНЯ
О 10:00 у холі інституту вишикувалась черга до третього поверху. Жінки у спортивних штанях, кросівках та із рюкзаками на плечах, стоять на камʼяних сходах в очікуванні реєстрації на тренінг.
Вахтерка за деревʼяною стійкою рецепції пропускає у зал, де проходитимуть навчання, тільки після перевірки температури електронним термометром. Якщо вона у межах норми, то жінка схвально киває і вказує шлях на гору.
В актову залу організатори пропускають лише перевіривши прізвища учасниць у списку тих, хто зареєструвався.
Голова “Української жіночої варти” Олена Білецька, відволікаючись від телефонної розмови, просить пришвидшитись. Волонтерка прийшла на тренінг у молочному вʼязаному кардигані та чорних джинсах, волосся аккуратно зібрала жабкою.
– Планували тренінг на 50 осіб. Не очікували, що буде така кількість бажаючих, – зізнається Олена. – За пару днів зареєструвалися до тисячі жінок. І сьогодні я розумію, що бажаючих по Україні дуже багато. Тому в планах продовження тренінгів та набір нових груп. У жінки сама головна роль у війні. Коли вона знає, що робити, то точно зможе підготувати свою родину і зробить так, щоб близькі залишились живими. Жінка – це берегиня.
Білецька вирішила заснувати організацію після початку російсько-української війни у 2014 році. До цього займалася адвокатською діяльністю та бізнесом. Це був свідомий вибір, запевняє.
– Побачила, що багато подруг та знайомих не мають відповідних знань, – розповідає Олена. – Вирішила не зупинятись. Ми ж говоримо не тільки про війну, а й про інші кризові ситуації, зокрема теракти, катастрофи, пожежі. Знати зброю важливо всім. Варто брати на себе відповідальність. Кожен діє в інтересах безпеки своєї родини. Зі своїми дітьми ми також проходили практичні навчання. Конфлікт триватиме й надалі. На війні немає компромісу – або ти виграв, або ти програв.
ВОДА ІЗ БАЧКА
Учасниці займають місця за багаторівневими столами. У першому ряду, одразу навпроти сцени, сидить 34-річна Марія Коритова у рожевому довгому пуховику. На обличчі носить блакитну захисну маску у квітковий візерунок. Про тренінг дізналася з посту у Facebook.
– Давно хотіла піти на курси – першої медичної допомоги, чи подібних, – пояснює Марія, – Зараз напружена ситуація. Зрозуміла, що обовʼязково маємо бути тут.
Не хочу аби довелося застосовувати отримані знання, додає Марія. Зброю до цього вона тримала лише у військовому музеї.
– Сподіваюся, що все закінчиться добре для України і Росія розвалиться у найближчі 5 років, – каже. – Новини, які бачу кожного дня, виглядають загрозливо. Вранці прочитала, що Путін вже банки з кровʼю доставляє до кордону. Спеціально з подружкою гуглили, скільки може зберігатися кров. Хотіли дізнатися, наскільки швидко можуть розгортатися події. Це плюс-мінус місяць. Буду збирати найважливіші речі, але воювати навряд чи буду. Немає досвіду.
Виїжджати з України не збирається, але готова розглянути цей варіант, якщо Росію не вдасться спинити, зізнається.
– Якщо буде вибір, Росія чи якась інша країна, то я оберу поїхати за кордон, – пояснює. – Планів дивитися на Путіна кожен день по телевізору у мене бажання немає.
– Ви маєте вміти у кризовій ситуації надати собі можливість вижити, відійти в безпечне місце. Маєте розуміти, що таке загроза і критично оцінювати ситуацію, – каже Білецька у мікрофон зі сцени.
Учасниці швидко записують ручкою почуте. Головними принципами виживання є образ мислення, тактика, навички та необхідне спорядження, диктує Білецька. Радить жінкам заздалегідь зібрати речі першої необхідності – гроші, документи, їжу, одяг. Також продумати, що будуть робити, якщо не стане світла.
– Мешканці багатоповерхівок зможуть ходити в туалет тільки на відро, бо каналізація теж не працюватиме, – пояснює чоловік Олени, військовослужбовець Олександр Білецький. – Для цього із сусідами варто домовитись, куди зливати відходи або, за потреби, хоронити тіла. Воду можна дістати з водойм поблизу, туалетного бачка. Також можна топити лід, сніг чи кригу з морозилки. Варто купити фільтр для очищення. Ось цей розробили в Америці, – показує пластиковий пакет блакитного кольору з трубками, краном та фільтром. – У нього заливали чорну воду з болота. Після очищення не знайшли жодної інфекції. Коштує такий фільтр близько 50 доларів.

Інструктори також радять запастися паливом. Сухий спирт, дрова, шини, гумові підошви – підійдуть для розпалювання вогню найкраще. Для освітлення можна купити ліхтарі зі світлодіодними лампами та свічки.
– У холодну пору року допоможуть зігрітися газети. На них можна спати, буде тепліше, – каже чоловік. – У коробках теж можна спати. Для приготування їжі найкраще підійде буржуйка. Але готувати треба на весь будинок. Так розхід палива буде менший.
СТРАХ РОСІЇ
Родина має подбати про безпеку дітей. Їм у рюкзаки варто класти документи та номери телефонів батьків або родичів, до яких можна звернутися, якщо дитина залишилась сама.
– Чи є хтось у залі, хто займався бойовими мистецтвами, – запитує учасниць сивий вусатий чоловік у військовій камуфляжній формі. Це інструктор з самооборони 60-річний Віктор Краєвський. Із військовою справою познайомився у 1979 році. 17 років проводив заняття у Німеччині.
На сцену виходить жінка у помаранчевому вʼязаному светрі з малиновим волоссям.
– Перший прийом, якому вчать на всіх тренінгах – як бити рукою, – розповідає Віктор Борисович. – Долоня має бути розкритою, бо інакше можна зламати пальці чи позбивати кісточки, – бере долоню учасниці та зовнішньою стороною бʼє себе по обличчю. – Швидкість такого удару набагато вищою.
Краєвський воював на передовій, свого часу побував в Афганістані. Зі свого досвіду знає, що професійна підготовка має велике значення. Однак одиницям вдається застосувати всі знання правильно, зізнається.

– Я готував і тренував інструкторів 15 років. У мене троє загинули на передку, хоч ракети і кулі не ловили. Я всіх памʼятаю, мені дуже боляче. Треба не менше трьох разів на місяць проходити курси такі, – каже інструктор. – Стрес діє на всіх по різному – хтось мобілізується, хтось впадає в паніку. Ви ж подивіться: діти по 17-18 років взяли в руки зброю, щоб захищати Україну. Великою кровʼю дається все.
Росія може побоятися здійснити масштабне вторгнення, додає чоловік.
– Коли вони бачать, як у нас активізувалась підготовка не тільки військових, а і цивільного населення, то переживають. Там такі самі люди живуть, – каже Віктор Борисович. – І жити вони хочуть не менше. Маю колег у Росії. Вони поганенько отзиваються про свого президента.
ТИСНУТИ НА ШИЮ
На сцену запрошують охочих для участі у практичному занятті. Дівчина в джинсах з каре обережно підходить до інструктора, розставляє пальці правої руки та суне в очі Краєвському.
– Варто вражати незахищені зони, – розповідає експерт. – Зазвичай, це обличчя та шия. Перше, що треба зробити – вивести ворога з рівноваги. Можна це зробити ударом долоні по голові чи натиснувши пальцями на мʼязи щік. На шиї треба знайти найбільш вразливі точки – і тиснути чимдуж. Дівчат військових вчили навіть зваблювати військових і заговорювати, щоб ззаду хтось міг їх ударити.
– Як вибратися з будинку, якщо ти живеш на 24-му поверсі? – питає в тренерів рудоволоса жінка у високому ряду.
– Якщо сходи завалило через бомбардування, то треба мати при собі довгу мотузку та карабіни, – відповідає вже Олександр Білецький.
– Я вирішила, що не буду евакуюватись, а залишусь у місті, – розповідає Наталія Соловйова у приватній розмові. – У мене під Києвом живуть батьки. Мають 27 котів та 12 собак – не зможуть нікуди виїхати, треба буде допомагати. Хіба машиною перевезти, але дороги можуть бути заблоковані.
Про те, що російські війська увійдуть у столицю, думати не хоче.
– Хочу думати, що все добре буде, – жартує жінка. – Але згадую 1941 рік, коли ніхто не очікував нічого і розумію – все можливо.
Наталя працює бухгалтером. Брала участь у Революції Гідності як працівниця Майдан-пресцентру.
– Я не думаю, що влучно можу стріляти, але щось інше – зможу зробити. Не боюся крові, бо надавала першу допомогу під час обстрілів на Майдані. Єдине, що було страшно, коли виносили закривавлене тіло хлопця, якого кілька хвилин тому бачила у нормальному стані. Тоді зрозуміла, що ми можемо померти. Добре, що дітей немає. Але подругам сказал, що раптом що – допоможу їхнім.
Тренінг тривав до 16:00. Багато жінок після цього залишилися поговорити із Віктором Краєвським.
Лілія МИЦКО
Фото Дмитро АНОХІН
Gazeta.ua