Волонтер Тамара Дуда про вишколи від “Української Жіночої варти”

Я особисто тричі брала участь у тренінгах ГО “УКРАЇНСЬКА ЖІНОЧА ВАРТА” – медичному, психологічному та вишкільному на тому самому Великополовецькому полігоні. Я та інші учасниці були приємно вражені високим рівнем підготовки заходів та насиченою програмою.
Отриманні знання знадобилися у кількох ситуаціях. По-перше, доставляючи на фронт медичні товари та комплектуючі до аптечок, ми відповідаємо на питання бійців і в міру своєї компетентності показуємо, як цим користуватися. Елементарно – як накласти турнікет чи затягнути бандаж. По-друге, завдяки Жіночій Варті я вмію розрізняти звуки пострілів та прикинути плюс-мінус відстань до точки вогню. Я вмію стріляти з АК та пістолета. При бажанні можна вправлятися регулярно, Olena Biletska запрошувала на стрільби з інструктором.
У принципі, ми раціонально плануємо свої поїздки, щоб не наражатися на небезпеку. Ми не є відчайдухами і прекрасно розуміємо, де кіно, а де життя. Але у місіях трапляється різне. В одному з літніх рейсів група, у якої ми зупинилися, потрапила під масований артобстріл. Існував ризик прориву, і десь до третьої ночі всі були напружені. Воно б нічого, але крім нас двох на цій ділянці було всього шестеро бійців, двоє – 18-річок. Тобто у разі чого, зайві стріляючі руки хлопцям би не завадили.
Це користь від вишколів з позиції їздового волонтера. Але кістяк учасників складали не волонтери, а медики, які чекали мобілізації або планували іти в АТО добровольцями, а також жінки, які готувалися до відбору у снайперські та розвідувальні групи.
Інструктори та спецназівці, які з нами працювали, постійно наголошували на потенціалі жінки – солдата. Жінка незамінна у розвідувальній роботі, вона підійде ближче до джерела інформації. Жінки терплячі, витривалі, непомітні, їх недооцінює ворог. Стать не впливає на прицільність стрільби.
Тобто мотивована і підготовлена жінка – це така сама бойова одиниця, як і чоловік, з певними слабкостями за рахунок фізіології, але ці слабкості компенсуються іншими перевагами. Країна у стані війни не може розкидатися таким потенціалом, тим більше, в умовах кадрового голоду.
Оцінюючи реакцію керівництва Північного оперативного командування, я маю дві версії, романтичну та прагматичну.
Можливо, наші “лицарі” підставляють свою кар”єру та репутацію во ім”я високої мети – зберегти жіноцтво у їхньому прекрасному ідеальному середовищі, де немає вдів, де не гинуть чоловіки і сини? І де сам вигляд автомата може розстроїти і схвилювати, що недопустимо – від нервів борщ кисне?
Чи існує банальний страх конкуренції? Сьогодні ти її на стрільбища допускаєш, а завтра у тебе вже вагітний Міністр оборони?
Я прекрасно розумію свідому і підсвідому логіку чоловіків з МО. Уявіть цей прекрасний світ, у якому жінка не працює, не бере кредитів у банку, не вчиться і навіть не їздить за кермом. Це ж наскільки вільніше дихати на дорогах, в академіях і міністерських коридорах!
То я можу порадити. У такий світ потрапити легко, і для цього не обов”язково виставляти себе на посміховисько. Доларів двісті квиток у Хургаду – і ти вже там. Можна у Сафагу переїхати, там навіть квартири дешевші, і рибки у морі цікавіші. І нема ні війни, ні жінок.

Add a Comment

You must be logged in to post a comment