Категорії новин

УЖВ Поради від психолога. Як розповісти дитині, що її близька людина померла

Бувають випадки, коли рідні приймають рішення не казати дитині про смерть. Та чи правильно це?

Приховуючи правду – Ви даєте дитині марну надію на повернення цієї людини, дитина буде кожен день чекати на зустріч, яка ніколи не відбудеться. Чим довше вона буде про це мріяти, тим болючіша потім буде реальність. До того ж дитина може сприйняти таке «зникнення», як результат її поганої поведінки. На неї (дитину) образились чи розлютились через її якісь вчинки. Крім того, приховавши правду, Ви можете втратити довіру дитини. Крім відчуття втрати померлої людини, розчарування в нездійсненності мрій про зустріч, дитина буде відчувати ще й недовіру до тих, хто її обманював. Пам’ятайте: неправда знецінює почуття.

Не зволікайте з тим, щоб розповісти, це допоможе дитині пережити втрату близької людини. Якщо є можливість, щоб про втрату розповіла людина, яка є близькою до сім’ї, але не є членом сім’ї, то це буде краще. По-перше, підтримка. Розповідати про таке й одночасно підтримувати – важко. По-друге, сама ця інформація – це вже травма для дитини, а той хто її розповів стає для дитини нагадуванням втрати. Говорячи психологічною мовою, ця людина стає для дитини тригером. Дитина буде згадувати про біль та втрату, поряд із нею.

Тому важливо сказати дитині правду. І сказати цю правду вчасно. Важко казати чесно та відверто, але так дитині буде простіше пережити звістку про смерть. Це потрібно зробити враховуючи вік, розвиток та емоційний стан дитини. Знайдіть спокійне й тихе місце, де можна сісти навпроти з дитиною. Продумайте наперед що і як ви будете говорити. Якщо дитина маленька і в неї є улюблена іграшка чи якась річ-талісман, нехай дитина візьме її з собою. Добре, якщо поряд із дитиною буде сидіти близька людина, яка зможе підтримати та розділити перші хвилини скорботи. Говоріть спокійним тоном, повільно, тримайте свої емоції під контролем. Робіть паузи, щоб дитина мала змогу усвідомити що Ви їй говорите. Важливо сказати дитині правду, бо у час соцмереж, може статись так, що все одно дитина дізнається правду. Але не забувайте спілкуватись з дитиною мовою її віку. Якщо це маленька дитина до 3-х років, то можна сказати, що дідусь помер, його душа на небі, але він у нашому серці та у наших думках. Або сказати, що тато помер, його тіло перестало працювати й ми більше ніколи його не побачимо. Якщо дитина старша 6 років, то, мабуть, вона вже має розуміння, що таке втрата. Це може бути смерть улюбленої папуги чи хом’яка, переїзд друга в інше місце тощо. Тобто у дитини вже сформовано досвід справлятись зі втратою і пояснити про смерть буде трохи легше.

Починаючи розмову потрібно бути готовим до запитань. Їх може бути дуже багато. Терпляче відповідайте на кожне запитання дитини, навіть, якщо вони повторюються. Чесно, але з поправкою на вік.

І ще, починаючи розмову з дитиною, будьте готові до її реакції. Реакції на таку новину можуть бути різними. Можуть бути сльози, крик, сміх, відстороненість, мовчання тощо. Пам’ятайте: кожна з цих реакцій – це нормальна реакція на важку ситуацію! Дитині потрібен час усвідомити новину. Маленькі діти взагалі можуть удати, що не слухають Вас. Проявіть терпіння.

Наостанок, якщо Ви ще думаєте над тим казати чи ні, не забувайте, що не треба недооцінювати здатність дитини переживати. Важливо дати їй можливість висловити горе разом із дорослими!

Бережіть фізичне та психічне здоров’я своїх дітей!

Автор Yana_Hushchyna

Підготовлено спеціально для Української Жіночої Варти

Ukrainian Women’s Guard

SUPPORT US