Цві Аріелі: Людина, яка краде – безумовно зрадник України

(продовження інтерв’ю військового інструктора з Ізраїлю)
Інструктор-волонтер про стандарти української армії, невідповідність звань, крадіжках, відкатах і зраду.
У другій частині інтерв’ю  Цві Аріелі розповів про те, як генерали продовжують розвалювати армію, скількох воїнів Україна втратила через неадекватність командування і пояснив, чому українцям варто повчитися у Ізраїлю.
Не так давно бійці вашої бригади отримали перші кілька днів звільнення з початку навчання. Всі повернулися?

Так. Що дивно. Тобто, це добре, звичайно. Але тренування не легкі. Зараз звичайні дні, польовий тиждень, коли ми будемо мало спати і мало їсти, ще попереду. Поки був місяць підготовки. Хлопці о 6 ранку піднімалися, о 6:30 була зарядка. Після цього починався робочий день: заняття з вогневої підготовки, тактичної підготовки, марш-кидки, теоретичні уроки, тактична медицина. Відбій десь о 23:00, саме пізніше – о 00:00.
Значить, всі дуже дорожать отриманими знаннями, якщо вони не ризикнули це втратити.

Так, в цьому я впевнений. Цим і прекрасний відбір – ми перевіряємо мотивацію людей. Ми розуміємо, що багато в Главку хотіли б набрати цю бригаду якомога швидше. Але поки вони йдуть нам на зустріч і не тиснуть, щоб ми знизили планку. Хоча за світовими стандартами вона не висока. Якщо порівнювати з ізраїльськими стандартами, то за вимогами це щось середнє між звичайною піхотою і розвідротою.
Цві Аріелі: Людина, яка краде – безумовно зрадник України
 
А за українськими стандартами?

Думаю, що це – найвищі вимоги, які є. Але я не бачив всі підрозділи. Не знаю, як проходить відбір в КОРД, тому не можу порівнювати. Бачив морську піхоту, аеромобільні війська – рівень їх підготовки дуже низький.
Чому?

В першу чергу тому, що командири там самі не отримали необхідної підготовки. Дивіться, генерали, які зараз керують військами, на момент розвалу Радянського Союзу були, в кращому випадку, лейтенантами, може бути – капітанами. Тобто, молодшими офіцерами. Потім почався розвал армії, вона перестала тренуватися, максимально скоротилося фінансування. Солдати або нічого не робили, або будували дачі генералам. Якщо ми візьмемо весь генеральський склад ВСУ, Нацгвардії, неважливо кого – все це люди, які розвалили армію. Два роки війни не привели Україну до того, щоб цих людей змістили. На жаль.
Але, за логікою речей, саме до цього і мало б привести?

Безумовно. Єдиний спосіб виправити ситуацію – змістити цих людей. Український народ повинен чітко розуміти, що проблема саме в генералах. Навіть не в політиках. Генерали безпосередньо керують армією. Саме від них залежить, якою буде підготовка
 
У нинішній ситуації у них немає інтересу щось міняти?

Абсолютно ні. Система взагалі не здатна сама себе поміняти. Це як мурашник. Мурахи ж не можуть встати і зверху побачити все те, що у них там відбувається. Людина може подивитися і вирішити: “Окей, цей мурашник потрібно прибрати”.
Ось зараз прийшов новий командувач Нацгвардією і каже, що дуже хоче щось змінити. Сподіваюся, що зміни будуть. Але поки я їх не бачу. Декларується, що наша бригада працює за стандартами НАТО. На даний момент не імплементований жоден стандарт, все залишається на декларативному рівні. Єдине, що в цій бригаді добре, що її офіцерське ядро ​​хоче щось змінити, і що є волонтери-інструктора. Це наша ініціатива була зробити курс підготовки чотири місяці постійних тренувань. Мало де так довго тренуються. Але така підготовка – це не була ініціатива генералів Главку. Вони в цьому не брали ніякої участі. Слава Богу, що вони ще не сильно заважають.
Цві Аріелі: Людина, яка краде – безумовно зрадник України
Не сильно, але заважають?

Так. Багато не зацікавлені. У мене є свідчення: певні люди говорили про те, що наш проект помилковий. Це все на рівні чуток, але я впевнений – багато насправді так думають.
Чому?

Ось, наприклад, речове забезпечення. Всі прекрасно знають, як відбувається закупівля речей. Не думаю, що когось здивую, якщо скажу, що існує така річ, як відкати. Звичайно, командуванню неприємно, що ми не хочемо приймати певні речі, які нам зверху дають. Нам, наприклад, видали шапки-вушанки з високою закупівельною ціною. Ми не хочемо їх носити. Тому що це маячня, яка дуже дорого коштує. Навіщо ви нам це даєте? Нам це не потрібно! У закупівельника, наприклад, можна купити флісові шапки оптом в 10,5 разів дешевше. Вушанку ж під шолом не одягнеш.
Зрозуміло, що командуванню неприємний такий курс подій. У цій бригаді зацікавлені громадські діячі та міністр. Робити все, що хочеться, у командування вже не виходить. Тому для них цей проект помилковий. Плюс стандарти НАТО якісь, всіх цих генералів перетасують, переротують, їм відділи якось змінять. Ви що, для них же це страшна справа!
Ми чекаємо, поки всю гвардію переведуть на стандарти НАТО, і нас – в тому числі. Міністр готовий підписати нову штабну структуру, але вона йому поки не подається. Це вже занадто довго відбувається. Невиправдано довго. Штаб розроблений. Є начальник штабу, дуже грамотна людина. Все готово. Тому я вважаю, що це має статися вже найближчим часом, якщо ми хочемо кудись рухатися
Ваші слова на мій, не військовий, погляд не суперечать законам логіки. Чому тоді навколо бригади стільки резонансу?

В першу чергу, думаю, через те, що це щось нове, незвичайне і справді гарне.
Палиці в колеса ж ставлять через ось цю культуру відкату і через те, що не розуміють як треба. Наприклад, у нас є кінолог. Грамотний, багато знає, був в Іраку, розуміє, як має бути. А зверху сидять “совки”, які нічого не знають, але стоять вище нього по ієрархії і кажуть йому, що собаці потрібні поводок, палиця і кістки. Багато такої неадекватності. Всі ці люди, генерали, все життя займалися тим, що писали папірці, перекладали їх з місця на місце, трохи потроху цупили. Вони не можуть адекватно побудувати систему, побудувати щось нове.
І де вихід з цієї ситуації?

Я його бачу лише в тому, щоб просувати нормальних хлопців-офіцерів, які ще не стали частиною тієї грішної, совкової системи. Їх багато, в тому числі і тих, хто був в АТО. Вони самі по собі такі, адекватні. Цих людей треба просувати і ставити наверх. Вони набудуть досвіду. Так, зроблять помилки. Але це як з патрульної поліцією. Всі розуміють, що ці хлопці молоді і недосвідчені. Але вони не корупціонери спочатку. Це добре. Це означає, що є шанс.
Вся класність цієї ідеї якраз в тому, що така ймовірність дуже велика. Якщо нас підтримає командування і дасть нам створити цілу бригаду, то буде величезна кількість людей, які вже інакше мислять. Вони задають питання, вони навіть на рівні рядового намагаються зрозуміти що, як і чому. Це здорово. Вони отримують необхідні знання. Потім вони можуть розповзтися по іншим підрозділам, по іншим структурам. Чи підуть нагору, в Главк, на рівень бригади, на рівень батальйону. Поміняють всю цю систему. Наш підрозділ, або будь-яке інший новий підрозділ, який буде створено, стане основою нової української армії. Глобально, а не тільки Нацгвардії.
В Ізраїлі просування людини прямо пов’язане з його якостями військового. Не грає ролі наскільки він вдалий корупціонер, свій він чи не свій, з тієї він команди чи ні. Якщо він класний ротний – його відправляють на курси командирів батальйонів, де він може себе показати. Якщо він добре себе показав – його можуть призначити заступником командира батальйону або командиром батальйону. Якщо погано – можуть поставити на якусь менш відповідальну роботу. І ось так це все працює. В Україні раніше такого не було. Тому сьогодні звання зовсім не корелюються з реальними військовими знаннями.
Цві Аріелі: Людина, яка краде – безумовно зрадник України
Вам не висували претензій в стилі “От понаїхали тут і командує за своїми правилами”?

Мені важко пред’явити претензії, тому що, на даному етапі, я людина не з системи. Я не отримую грошей ні від Авакова, ні від командування Нацгвардії, ні від Главку. Можу завтра встати і піти. Можу залишитися і продовжувати тренувати. Я ніякої ролі не займаю. Позаштатний інструктор, незалежний ні фінансово, ні як-небудь ще.
При цьому, Ви взяли на себе велику частину роботи по створенню програми підготовки цієї бригади?

Так.
Навіщо вам це?

Тут є різні “навіщо”. Спочатку це були чисто гуманістичні міркування. Я розумів, що завтра ці люди підуть в бій, і через те, що їх не навчили, вони, швидше за все, загинуть. Якщо я приїду в якийсь підрозділ на кілька днів або на тиждень, то впевнений, що ми з ранку до ночі будемо тренуватися максимально. Якщо зможу їх чомусь навчити – зростуть їхні шанси на виживання.
Тепер навіщо почав займатися з бригадою. Це класний проект. Я бачу, що в окремо взятій країні можна реально створити армію, і мене цікавить моя особиста ефективність. Це буде набагато крутіше, ніж поїхати просто інструктором на півроку в Африку за 5-7 тисяч доларів. Набагато цікавіше взяти і зробити щось нове і глобальне. Це реально круто
Матеріально-технічне забезпечення бригади хто на себе взяв?

Ну, тут все не за стандартами НАТО. Тут все по стандартам України – волонтери допомагають. І дякуємо їм, бо вони бачать, що за цим проектом може бути майбутнє.
А Нацгвардія?

От не знаю, чим вони допомагають. Ну, зараз дали нормальні спальні мішки. Через кілька тижнів після початку курсу. Я вважаю, що вони ще, як мінімум, повинні дати форму. І не потім, коли закінчиться підготовка, а зараз.
Поки хто в чому прийшов, той в тому і ходить?

Так. Ну, і у волонтерів частково щось знайшли. Але все ходять в різній формі. Я вважаю що це не правильно. Підхід “видамо форму потім, коли відтренируються, щоб вони її не забруднили” – неадекватний. Я про це так багато говорю, тому що мене це дуже сильно вражає. Якщо ти служиш Батьківщині, то ти взагалі нічого не винен свого витрачати. Це країна тобі повинна. А якщо хтось краде і заробляє на відкатах, то їх потрібно садити моментально і довічно. А в Україні це триває два роки. І це капець!
Як Ви думаєте, якби командування було більш відповідальним і адекватним, людей в ході АТО загинуло б менше?

Тут як раз варто подивитися на світовий досвід. Американська армія дає своїм солдатам підготовку, адекватну тим військовим викликам, які перед ними стоять. Під час операції в Сомалі в 1993 році у них було легке озброєння плюс вертольоти. Втрати американської армії склали 19 осіб. При цьому загинули півтори тисячі сомалійських бойовиків. Ізраїльські операції. Ізраїльська армія може тренувати по-всякому. Але якщо можна кудись пустити не людину, а робота, то його пустять. Солдатам ніколи не будуть давати такий досвід, якщо можна обійтися без цього. На цьому заснована вся ізраїльська тактика – уникати втрат. У всіх війнах євреїв гинуло набагато менше, ніж арабів. Завжди.
В Україні цього немає. Якби дали адекватну підготовку, якби гроші, які чиновники поклали собі в кишеню, пустили на адекватну екіпіровку і навчання, втрати були б набагато менше. Грубо кажучи, багато тисяч скоротилися б до однієї.
Цві Аріелі: Людина, яка краде – безумовно зрадник України
Останнім часом у нас дуже модно говорити про необхідність переймати досвід Ізраїлю, тому що ситуації в країнах схожі. Наскільки вони схожі?

Не зовсім. Багато хто порівнює з Війною за незалежність, яка була в 1948 році. Тоді в Ізраїлі не було такої кількості озброєння, як є в України. В Ізраїлі було тільки те, що вдалося заховати від британських обшуків. Україна має арсенал, який залишив Радянський Союз. Ізраїль перебував у важчій ситуації. Агресія на нього була з усіх боків – і з Півдня, і зі Сходу, і з Півночі. У України – це лише північний сусід. Але в чому Ізраїль мав перевагу – практично не було євреїв-зрадників.
А у нас їх багато?

Євреїв-зрадників?
Просто зрадників. Незалежно від національності.

Мабуть так. Я вважаю, що людина, яка краде – безумовно зрадник. І ставитися до нього потрібно, як до зрадника. Але для цього, знову-таки, потрібна політична воля.
Так що порівнювати з Ізраїлем, звичайно, можна, але відмінності також є дуже сильні.
Чому, на Вашу думку, нам потрібно вчитися у ізраїльтян? Не тільки у військовій сфері, а в цілому?

Кожна людина повинна на себе взяти якусь відповідальність. За власною ініціативою.
В Ізраїлі кожен щось робить для інших. Я живу в поселенні, де у людини є фонд ліків. Він збирає гроші і забезпечує людей препаратами, які дорого коштують в аптеці. Хтось забезпечує людей в небезпечній зоні бронежилетами. Хтось забезпечує бідних наречених і женихів грошима. Це все власна ініціатива людей, певних сімей. Люди повинні більше хвилюватися один за одного. Кожен повинен себе запитати: “Чи роблю я щось для суспільства?”
Тобто, покращувати країну потрібно починати зі свого маленького світу?

Сто відсотків! Це міф, що уряд поганий. Я знайомий і з своїми сусідами, і з звичайними українцями, і з людьми інших національностей, які живуть в Україні, і з людьми різних професійних верств, і з людьми з уряду … Немає жодних сатанистських каст. Уряд – це відображення ситуації в суспільстві. Не варто очікувати від уряду того, чого не можеш очікувати від себе. Уряд можна поміняти мільйон разів, але результат буде абсолютно ідентичний. Поки люди самі не почнуть щось робити.
Треба починати виколупувати ось цю, ще в школі закладену, формулу “ініціатива карається”?

Звичайно! Треба об’єднуватися і робити щось заради суспільства. Робити щось, що ідеологічно буде приносити задоволення. Я в Ісландії навчався на магістра, і там круто і модно бути хорошим. Це визнається в суспільстві, це виштовхує на соціальний верх. Навіть машини на переході зупиняються заздалегідь, якщо бачать, що десь там далеко пішохід йде в бік переходу. Це те, що потрібно змінити в українському суспільстві – люди повинні навчитися допомагати один одному. Тоді стане краще. І уряд буде нормальне. Це все взаємозалежно.
Євгенія МАЗУР
24 Канал
Відділ моніторингу «Української Жіночої Варти»
 
 

Add a Comment

You must be logged in to post a comment