Тетяна Калашнюк. Координатор.

Коли я йшла в перший клас, тато запитав: «Ти хочеш ходити в український чи російський клас?». Я обрала український. Для Вінниці, звідки я родом, українські класи на зламі 80-90-х р.р. були явищем нетиповим.
Потім батько, який був моряком дальнього плавання й за радянських часів об’їздив півсвіту, учив «і чого научатися, і свого не цуратись». Особливий акцент роблячи на СВОЄМУ.
Його уроки не минули марно: я неймовірно люблю Україну – рідну мову, культуру, народ.
Є настільки українізованою, що, років 6 тому, коли прийшла на роботу в міжнародну PR-агенцію, мене представили колегам як «живого носія української мови».
Я встигла порацювала адміністратором благодійного фонду, журналістом (автомобільним, ресторанним, корпоративних медіа), копірайтером, менеджером із розробки корпоративних веб-ресурсів, PR-менеджером крупних компаній. Наступний крок – створити проект, який допоможе українцям стати щасливішими. Амбітно! Знаю. Та хто сказав, що це неможливо?..
Життєве кредо:

“Ніколи не здаватися: в світі немає нічого неможливого. Життя, мрії – все в твоїх руках… І Бог тобі допоможе…”