Категорії новин

«Совок» в українській армії: розвідниці і пілоти виконують бойові завдання за зарплату … працівниць лазні

Спілкуючись з солдатами жіночої статі, FaceNews дізнався про черговий грішок і без того вже не раз самим себе скомпрометованого Міністерства оборони. Жінки успішно виконують в АТО самі різні функції – від аеророзвідника до штурмовика. При цьому, офіційно їх записують на абсолютно не відповідні посади, аж до начальниць лазні. Хоча, між іншим, на передовій навіть лазні немає. Масла у вогонь підливає і той аспект, що реєструвати жінок, як виконуючих завдання, які вони реально виконують, забороняє не законодавство України, а лише постанова Міністерства оборони. Коментарі FaceNews з цього приводу дали воїни Марія Берлінська і Вікторія Дворецька, а також юрист Української Гельсінкської спілки з прав людини Максим Щербатюк
Марія Берлінська: «На бойові посади жінки в Україні не допускаються. офіційно »

Марія Берлінська воює в АТО в якості спеціаліста з аеророзвідки, проте дівчина вважає, що офіційно зареєструватися з відповідною посадою їй ніхто не дасть.

Ви нещодавно у виступі на конференції згадували про жінку, яка керує бойовим підрозділом, та й сама їздите на передову. Яким чином ви зареєстровані в якості учасників АТО?

Особисто я офіційно не служу, я не підписувала контракт, та взагалі у жінок проблема в Україні в тому, що певні посади жінки не можуть займати. Я приводила відомий приклад – Надю Савченко. Щоб вона могла проходити навчання і стати льотчицею, їй давав дозвіл особисто тодішній міністр оборони.
А вцілому так, жінки не можуть займати бойові посади. Якщо вони воюють на передовій – артилеристками, танкістками, штурмовиками або саперами, їх оформляють на якісь інші посади. На ті, на які дозволяється директивами Міноборони. Це можуть бути посади діловодів, бухгалтерів, медиків. Переважно штабні посади. Медики – НЕ штабна посада, але на бойові посади жінки офіційно не допускаються. Ще радистками вони можуть бути.
– Чим це регламентується? Законом, Конституцією?

Є положення Міноборони, я не пам’ятаю, який його номер. Воно досі діє. Тому відбувається така дискримінація, бо жінки насправді там є, вони виконують всю ту ж саму роботу. Звичайно ж, їх менше. Але вони є у всіх підрозділах, або майже у всіх, і у всіх сферах. Але по паперах їх там на бойових посадах немає.
– Чому не хочете зареєструватися офіційно, як доброволець? І яка, до речі, зарплата у жінок, які на передовій, нехай і зареєстровані бухгалтерами? Зрештою, бухгалтер ЗСУ на лінії вогню – теж учасник бойових дій
Яка у них зарплата – не знаю, я не отримую зарплати в зоні АТО. По ряду причин не хочу реєструватися. По-перше, є проблема в оформленні жінок. Коли мені пропонували підписувати контракт, мені пропонували підписувати зовсім на іншу посаду, ніж на якій я працюю.
– На яку?

Я не пам’ятаю, це давно було. Але суть в тому, що це не була посада на передовій, яку я насправді займаю. По-друге, я закінчую зараз магістратуру Києво-Могилянської академії. По-третє, тому що, на жаль, я поки не бачу в нашій армії технологічного підходу. На жаль, ми воюємо людьми, а не технологіями
– Ви займаєтеся аеророзвідкою. Що це? Яка роль аеророзвідки на фронті зараз? Чи багато людей цим займається?

Роль аеророзвідки важко переоцінити. Це стратегічно пріоритетний напрям. Очі війни. Тільки розуміючи, де дислокується противник, де він переміщається, які дії він планує, ми можемо говорити про те, щоб закінчити цей конфлікт.
– Мається на увазі управління дронами, або пілотовані польоти?
Аеророзвідка в Україні зараз – це безпілотні літальні апарати, як типу літаків, так і типу коптерів. Аеророзвідкою займаються зараз волонтерські групи, переважно цим, зокрема, «Армія СОС» займається, майже з початку конфлікту. Також займається група «аеророзвідка», займаємося також і ми – Центр підтримки аеророзвідкаи при Києво-Могилянській академії. Але не тільки, я назвала просто найбільш відомі волонтерські групи.

Яким чином волонтерські групи можуть співпрацювати з бойовими одиницями, з регулярною розвідкою? Адже інформація, яку ви отримуєте – її комусь потрібно передавати, ЗСУ, наприклад.

Волонтери співпрацюють як з ЗСУ, так і з добровольчими батальйонами.
– Ви дізнаєтеся інформацію, і передаєте її кому – окремих підрозділах, або штабу?

Напряму зі штабом особисто я не працюю, а працюю з тими підрозділами, яким на передовій це потрібно.
Аеророзвідка – це якраз той наступний рівень, на якому у нас з’явиться опція перемогти. У силу всього цього я вважаю, що мені доцільніше і безпечніше працювати, не виконуючи часто, м’яко кажучи, невдалих наказів. Зараз я заснувала спільно з волонтерами, з фахівцями, з викладачами Центр підтримки аеророзвідки при Києво-Могилянській академії, де ми вирішуємо проблему навчального процесу в Україні
У нас катастрофічний дефіцит пілотів, і ми зараз готуємо пілотів і намагаємося зробити повний цикл і на виході їх забезпечити безпілотниками. Накопичилося зараз вже дві групи, стартувала третя. Це вже двадцять підготовлених фахівців. Уже почалися черги на набір і ажіотаж навколо процесу, тому що всім підрозділам потрібні аероразвідники. Ми зараз намагаємося готувати кваліфікованих фахівців.
– -А ви з якої спеціальності магістратуру закінчуєте?

Я історик-іудаїст.
– Чому аеророзвідка тоді?

Вийшло так. Влітку я вирішила, що потрібно їхати на фронт, воювати, і так вийшло, що в підрозділі була потреба, як і скрізь зараз, в розвідниках, і я почала вивчати цю сферу.
– Держава якось фінансує, розвиває аеророзвідку в Україні?

Можливо, є якісь проекти, про які ми не знаємо. Мені б хотілося в це вірити. Але з того, що я бачу в зоні АТО, будь-якої видимої допомоги поки що немає.
Я всім намагаюся донести, що потрібно оснащувати бійців безпілотниками, потрібно вчити їх. Ми взяли на себе ці функції навчання. Бізнес-кола, меценати, передаючи безпілотники нашим бійцям, можуть бути впевнені в тому, що апарати будуть ефективно використовуватися. Адже часто відбувається так, що передають безпілотники солдатам, а ті їх розбивають у першому ж польоті, бо не вміють ним керувати. Ми зробили цю освітню ініціативу, щоб це було ефективно, так що якщо є бажання оснащувати пілотів у бізнесу або як-небудь інакше допомагати процесу, то можна долучатися. Проект працює на підставах прозорості, відкритості, горизонтальної системи управління

Вікторія Дворецька: «Була в бойовій групі, в розвід-групі, була поранена на завданні – все на посаді діловода тилу»

Вікторія Дворецька – одна з трьох десятків «амазонок» «Айдара». Батальйон славиться тим, що туди без проблем приймають жінок. Кремлівська заручниця Надія Савченко також служила в цьому формуванні.

В якості кого ви воюєте в АТО? Як давно? Чому вирішили піти на фронт?

Десь з травня місяця, тобто, це зараз десь десятий місяць, що я тут. Приїхала просто в бойову групу, була в розвід-групі. Серйозний вихід вийшов тільки один. Мене поранило, після чого я поїхала на кілька днів в госпіталь. Після госпіталю мене не відпускали туди, я деякий час лікувалася, тому що погано себе почувала.
Потім так склалося, що потрібно було комусь це робити, і я почала займатися 200-ми. І десь з грудня місяця в основному це доставка продовольства на передову, організаційні питання, або з 200-ми. Зараз йду, швидше за все, на заступника командира – на замполіта роти.
А їхала чому – так все тоді їхали. Шукала можливість виїхати, тим більше, не було такої масштабної війни. Шукала, як можна вплинути. Ми з Майдану їхали всі, всі шукали, куди піти, і нам дали цю можливість: Самооборона оголосила збір, батальйон, який формувався і відразу розміщувався в Луганській області. Я їхала у другому заїзді. Перший заїзд їхав 8 травня з Майдану, 9 травня були тут. Я виїжджала 20 числа. Тут формували батальйон, обживались.
– Який батальйон?

Батальйон «Айдар».

Ви кажете, що були на завданні, вас поранило. Чи були ви якось офіційно зареєстровані?

Так. Нас тоді, у травні, оформляли. Я призвана на початку червня. Зараз у мене звання молодшого сержанта. Тоді ще було не так все складно з оформленням, була не така складна бойова ситуація. Потім вже це все пішло дуже неправильно, багато хто був неправильно оформлений, багато хто взагалі оформлені не були.
Є люди, яких зі мною разом в травні оформляли, це були перші самі накази, яких, як з’ясувалося зараз, через десять місяців – їх неправильно оформили. Їх у частину прийняли, а в військкоматі їх не призивали. Є проблеми, і дуже багато проблем. Люди проблемні, які стали інвалідами – багато з них не можуть нічого ні добитися, ні довести. Люди, які загинули – сім’ї місяцями ходять і доводять, що дійсно він був, дійсно його вбило при виконанні. Дійсно він служив і пішов за покликом серця, а не спочатку робив собі документи і все інше.

Ви особисто знаєте людей, у яких хтось загинув, і вони не можуть довести, що це було в АТО?

Так. Дуже багато. У «Айдарі» це взагалі дуже багато. 40-50% 200-х, за які сім’ї не можуть отримати компенсацію. Якщо у нас кількість 200-х, скажімо, 80 чоловік – я вам зараз точну цифру сказати не можу, там похибка може бути в дві людини – то допомогу можливо отримали чоловік 10-15. Тобто, дуже великі проблеми з цим усім.
Вас коли реєстрували, то ви офіційно ставали учасницею АТО, тобто, зараз ви можете отримати статус учасниці бойових дій і всі відповідні пільги?
Мене призвали, але те командування, яке тоді було, не піклувалося про своїх людей. Я вважаю, що це була недбалість. Наприклад, є така річ, ми повинні були на всі дії відправлятися згідно бойовим наказам. Тобто, є бойовий наказ – група вийшла, той-то загинув, той-то поранений. У той час цього ніхто не робив.
Бойові накази в нашому батальйоні з’явилися з зими цього року, коли за допомогою комісії сухопутних військ, з Генштабу, змінилося командування повністю, помінявся комбат – тільки взимку з’явилися бойові накази. Зараз іде дуже велика робота, щоб тим людям, які тоді загинули, чи були поранені, зробити все-таки учасника бойових дій.

На якій посаді ви зареєстровані? Чи може бути жінка зареєстрована на будь-якій посаді, якщо ви і справді виконували бойові завдання?

Ні. Жінки не можуть бути так зареєстровані … В нашій армії, я вважаю – там «совок» як був, так і залишився. У нас в армії жінки можуть бути тільки на «жіночих» посадах.
– Це як?

Якщо хлопець прийшов, і у нього немає підготовки – він може стати бійцем. А жінка не може. Посада, на якій я була, коли мене поранили – це була посада діловода тилу. Потім, оскільки мене вирішили якось відзначити за всі місяці служби, мене вирішили підвищити до звання молодшого сержанта, і мені дали посаду начальника польової лазні.

Що- що?

Начальник польової лазні.
– А у вас там є лазня?

Ні, лазні у нас немає. У нас є тільки начальник. Смішно буде, коли в моєму селі колись може буде історія робитися, і скажуть: ось така дівчинка, в молоді роки воювала, і вказується військова посада – і буде писатися, що ця бабця в лазні працювала.
В армії їм дуже складно поміняти цю систему. Я не знаю, але треба якось змінювати. Там так. Жінок в армії і раніше майже не сприймали. Зараз, я хочу сподіватися, що буде це потроху змінюватися, тому що дійсно така ситуація. Багато жінок зараз воює.
І навіть не обов’язково жінка повинна бути з автоматом або з СВД. Вона тут є. Є у нас в батальйоні такі, які дійсно весь час воюють на передовій, на бойових виходах, а є люди, які виконують дуже важливі функції, але так як вони жінки, то … Є обмеження.
– Багато в «Айдарі» жінок? Скількох ви знаєте?

У першому складі «Айдара» було 5 жінок і Надя Савченко, десь так. Зараз приблизно 30 жінок. Скільки всього в батальйоні – говорити не буду. Але для батальйону досить-таки велика кількість
– Зарплату вам платять як просто працівнику армійської лазні, або бойові?

Бойові виплачують усім, хто знаходиться в зоні АТО, а ставка – працівника лазні.
– І ви будете вважатися учасником бойових дій, статус вам дадуть?

Я ще не отримувала, не подавала документів, тому не знаю.
Коментар юриста: не пригадую, щоб у законі було вказано, що жінка не може бути артилеристкою або розвідницею

Працівниця лазні з передової отримає статус учасника бойових дій і всі відповідні пільги на тих же підставах, що і танкісти, однак на обсягах зарплати де-факто воюючих жінок фіктивні посади відображаються вже зараз, повідомляє юрист, програмний директор Українського Гельсінського союзу з прав людини Максим Щербатюк.

Жінок в АТО оформляють як начальниць лазні, діловодів тилу, санінструкторів і радіотелеграфістів. При цьому, за фактом вони часто є артилеристками, танкістками, снайперами і розвідницями. З такими посадами, на які їх оформляють – чи отримають вони ті ж пільги, гарантії та зарплати, які повинні були б отримувати згідно з завданнями, які вони фактично готові виконувати і виконують?

Якщо говорити про статус учасника бойових дій, то там немає особливої різниці, чи була вона на посаді розвідниці або виконувала якісь інші функції. Але це може мати вплив на грошове забезпечення. Тому що для різних посад є певний рівень забезпечення. Якщо людина виконує керівні функції, є офіцером або щось таке – там грошове забезпечення більше. Тобто, залежить від того, яку там роботу вона робить.
Відповідно, якщо вона оформлена на посаду, яка може мати найвище грошове забезпечення, то це матиме відповідний вплив на зарплату. Те, що впливає на пільги – транспортні, медичні, соціальні – це саме статус учасника бойових дій, а він від посади не залежить. Значить, пільги будуть надані.
– Тобто, грошове забезпечення залежить від того, чи є вона рядовим, сержантом або полковником?

Так-так. Від цього, в принципі, залежить. І на які посади її призначать – це матиме певний вплив на розмір.

Щоб ця норма змінилася, що жінок можна оформляти тільки на «жіночі» спеціальності, а не можна оформляти як артилеристок і розвідниць, який закон потрібно змінити?

Мені здається, що немає такого обмеження, що не можна оформляти жінок саме на ці посади. Тобто, по факту, це керівники військових підрозділів визначають, що дана особа виконує такі-то функції, а якогось нормативного або законодавчого пункту я не пригадую. Це ніби як ніде не прописано. Керівники військових підрозділів дивляться, хто які функції більше виконує, і відповідно призначають. Законодавчо, чесно кажучи, я не пам’ятаю тієї норми, яка б забороняла або обмежувала призначення жінок на посади
Ніна Ходорівська
Оригінал статті .