«Російські танки йдуть…», що українцям треба знати, щоб уникнути паніки

Українські медіа періодично захльостують хвилі паніки й песимізму, що відображають нерозуміння суспільством суть проблем, недостатню інформованість і просто жахливі помилки в інформаційній політиці держави. Юрій Богданов про те, як правильно реагувати на панічні інформаційні повідомлення з війни на сході України.
1. Війна – НЕ телешоу і не комп’ютерна гра. Війна – це пекло. Там гинуть люди. У тому числі абсолютно мирні, в тому числі – діти. Цю очевидну істину багато хто воліє ігнорувати. Про особисте. У мене є два випадки.
Перший. Знав я хлопця. Знав – 2 тижні. Допомагав йому і його колегам збирати його в армію. Відмінний добрий хороший хлопець. Розумний і привітний. Ми б з ним подружилися. Через 2 тижні він поїхав. Ще через місяць потрапив на фронт. Ще через місяць загинув. У переможній для нас битві. Війна.
Другий випадок – мої біженці. Сім’я з Луганська, батькові якої відірвало голову. У рідному домі. Сепарським снарядом. А може й  не сепарським. Вони хочуть вірити, що сепарським, і я хочу вірити. Хоча буває всяке. Війна. Це так. Для початку. Без ілюзій.
2. Так от. Війна. Не. Шоу. Війна – не лінійна. У неї немає сценарію. Війна розвивається за зовсім парадоксальними законами. Ось був, наприклад, Джордж Вашингтон, який програв 2/3 битв, в яких командував армією Сполучених Штатів. І виграв війну. А був Ганнібал, який виграв 5/6 битв – і не просто програв війну, його держава втратила велич, 90% територій і шанси на майбутнє. Ось так. А «боягузливий» Фабій Максим Кунктатор, який водив Ганнібала за ніс, зробив своє ім’я безсмертним.
3. Багато людей хотіло, просто жадало після Мінських угод активних дій. Під активними діями багато хто вважав наступ в стилі «Праска». Що дивно. Українська армія наступала в стилі «Праска»  в липні – першій половині серпня, тобто коли мала величезну кількісну і якісну перевагу. Потім ситуація змінилася. Величезну кількісну і якісну перевагу мала Росія. Підсумок – Мінськ. На сьогодні на фронті, в цілому, паритет. Наскільки я можу судити, зараз активно залучено приблизно по 25-30 тисяч з обох стор. І приблизно таке ж число – у найближчому резерві. За технікою теж так.
4. Коли наші почали відновлювати активні дії, багато хто подумав, що зараз це все закінчиться глобальним наступом. А ми, по суті, перейшли від пасивної оборони до оборони активної. Веде вона за собою масу тактичних дій в стилі «прибігли – постріляли – відступили», «зайняли – відступили». Ворог, природно, не буде сидіти і спостерігати. У нас же не кіно, де бійці пішли в атаку – і орди ворога розбігаються. Ми б’ємо – вони б’ють в іншому місці. І це нормальна війна. Ну, в тій мірі, в якій війна буває нормальною.
5. Повертаясь до пекла. Для чого нам зміна тактики при збільшенні ризику? Адже активна оборона може  призвести до необхідності тактичних відходів, навіть залишення окремих поселень при занятті інших. Смикання туди-сюди нам навіщо? А ось тут, я думаю, справа в блокаді. Адже ЛНР і ДНР були ще пов’язані з Україною, отримували звідси багато ресурсів, щось продавали сюди. Загалом, був колообіг, а економічне становище «молодих республік» ахове. І гуманітарне теж. Перетворення фронту в лінію дрібних палаючих локальних конфліктів – відмінний спосіб   посилити внутрішній (економічний та гуманітарний) тиск.
6. Чому Росія і терористи будуть за всяку ціну старатися продавити українські війська в стадії активної оборони? Їм потрібен успіх. Великий успіх. Навіть взяття ДАП зараз ним не буде, не дивлячись на те, що троллепанікери роздули б його мало не до глобального фейла. По-перше, ДАП вони давно взяли. Пам’ятаєте? По-друге, ДАП фактично не існує. Навіть якщо він не обвалиться сам, наші його рано чи пізно підірвуть. Тому їм би добре Маріуполь або Дебальцеве. Але – викуси.
7. Для того, щоб у вас різноспрямовані рухи на фронті не викликали паніки, виття та істерик, рекомендація одна: вчіться дивитися на війну як на шахи з застосуванням кувалд, а не як на кіно, комп’ютерну гру або казку про те, як добро перемагає зло, а  наприкінці всіх загиблих воїнів добра оживляє чарівний лев. Так не буде. На війні гинуть. І будуть гинути. Навіть у великих боях, де перемагали «наші», втрати були. І будуть.
8. Ми живемо в світі медіа. І противник намагається вплинути на нас медіа-прийомом № 1 – тиском на емоції. В цілому, йому це іноді вдається. Не дарма тролі свій хліб їдять. Прийом простий: створюється інфопривід (стандартний для війни випадок бою з неясним підсумком, хоча наприкінці наші майже завжди перемагають) – розганяється паніка шляхом запуску медіавірусу – тролі його підтримують – ідіоти ловляться – ПРОФІТ. Тому – не потрапляйте у ворожі пастки. Раціонально аналізуйте. Шукайте 2-3 джерела. Не вірте тим, хто занадто бравірує перемогами або перебуває у вічному сумі. Зрив мобілізації, підрив бойового духу, громадська зневіра для протидії змінам – ось мета ворога. Не треба йому допомагати.
9. Война розігрівається. Економічне та гуманітарне становище бойовиків – різко погіршується. Буде важко. Треба вистояти. Час працює на нас. І ми повинні і зобов’язані вистояти
Юрій БОГДАНОВ
«Хвиля»
Переклад Радміли Корж.

Add a Comment

You must be logged in to post a comment