Категорії новин

ОДИН! ДВА! ТРИ! ЧОТИРИ! Я! ЛЮБЛЮ! ЖІНОЧУ ВАРТУ!

Мій 3-х денний вишкіл
Мені дуже сподобався 3-х денний вишкіл тому, що він задовольнив всі мої бажання та очікування, і навіть, подарував декілька приємних несподіванок, які є моєю суттю. Тепер по пунктах.

Мета №1 – отримання фізичного навантаження.
З цим все було на вищому рівні.
1 день – навантаження відповідно до свого фізичного стану, кожен обирав свій темп, паузи. І хоча, на перший погляд, може здатися, що була можливість «філонити», зовсім ні. Інструктора поставили високу планку, до якої можна було дотягнутись, і ми всі тягнулися. Вони давали корисні поради, як побороти певні труднощі, на що звернути увагу, як підготуватись до наступного вишколу, щоб бути в кращій фізичній формі.
Особистий коментар:
Я була в захваті від Антона, його порад і думок, він був на моїй стороні плацу. Я була в захваті від Льови, спостерігаючи, як він разом із дівчатами бігав, підбадьорював їх, і я також брала з нього приклад, підбадьорюючи свій край, кого я знала по імені.
2 день – незважаючи на болі в м’язах(«крепатуру»), ми продовжили набраний темп і це було класно.
Особистий коментар:
Сходити в туалет, було важко, тому що ноги не хотіли згибатись, а на плацу, будь ласка.
3 день – ФІЗО на витривалість. Це було щось! Ми бігали, стояли в планках, віджималась, ходили на присядках (м’язи ніг в «офігенії», пробачте за вислів), знову бігали, штовхали машину, і знов біг, віджим, планка і нові фізичні вправи, і так майже до нескінченності… до 8-ки кращих.
Особистий коментар:
Я відчувала, що мої сили закінчуються, озирнулась по сторонам, щоб оцінити ситуацію, і була здивована: «Нас тільки вісім, і ми продовжуємо». Наступне завдання ще «ускладнилось» : треба пригати жабкою високо підстрибуючи в гору і хлопати долонями над головою. По середині плацу, мої ноги заклякли… но в мене не було жодного бажання здаватись… сльози хлинули по обличчю…. і я продовжила далі. По закінченню цього ФІЗО, в мене не було пихи, я краща, в мене з’явилось відчуття: «ось вона жіноча витривалість!», якщо, ще колись, мені знадобляться додаткові сили – я зможу їх знайти . Так я здобула ще впевненості в собі.

Мета №2 – Навички зі стрільби.
Кожен, із присутніх на вишколі, любить стріляти і дівчата, і інструктора, і наш Любимий Віктор Борисович, тому стрільба була «нашим медом». І звичайно, нам всім хотілось меду і побільше. Тому повідомлення Олени, нашої голови, що всі отримують однаково і в такій-то кількості, сформувало в нас відчуття достатності. Ми працювали над технікою стрільби. Зазвичай, ми всі націлені на результат, попасти в мішень. Чудово, коли вдача нам посміхнеться і ми , випадково, попадемо. А якщо навчитись правильно стояти, тримати зброю, «обнімати її», знати свої особливості стрільби (домінуюче око, і таке інше)? Тоді ми будемо тримати птицю щастя у себе на плечі. І хоча промахи, інколи будуть з’являтись, другий контрольний постріл завжди буде попадати в ціль., тому що ми отримали НАВИЧКИ зі стрільби.
Особистий коментар:
На початку стрільби мені не вистачало «пообніматися зі зброєю», щоб тіло згадало… Але оскільки, я зрозуміла все вищевикладене, то швидко надолужила згаяне.

Мета №3. Підготуватись до реалій війни.
Вибух гранати в 1:30, коли нарешті всі спали, став гарною репетицією того, як воно буває на війні. Вважаю, що всі зробили висновки, що в зоні ризику, лягаючи спати треба замислюватись:
– о порядку дій, в випадку небезпеки (зведення їх до мінімальної кількості);
– о попередній підготовки речей, заходів;
– о збереженні сил, раптом бігти 3 км, стріляючи та прикриваючи друзів. та купа інших висновків.

Мета №4. Елементи рукопашного бою, робота з ножем.
Не влюбитись в Віктора Борисовича не можливо, в його професіоналізм та особистий шарм, с посмішкою на губах, які дають нам, слабій статті, відчути себе сильною, здібною захистити себе і свою Батьківщину, в разі потреби.
Особистий коментар
Мені дуже подобаються заняття з Віктор Борисовичем, вони адаптовані під жінок, підкріплені досвідом, і тому моя мрія – «Жіночі курси самооборони» в Києві. Я би з радістю ходила сама, взяла б свою доньку і запропонувала всім своїм подружкам і не тільки…
Дисципліна
Це не було моєю метою, але внутрішня частинка мене просила саме цього. Тому, що у військових умовах вона (дисципліна) є обов’язковою. Це необхідний спосіб виживання, організації процесів, тощо. Я дуже вдячна організаторам за те, що звернули на це нашу увагу. І навчили нас бути дисциплінованими.
Особистий коментар:
Ми всі такі різні, особливі, ми пишаємося тим, що можемо проявити свою індивідуальність, і це все, дійсно, дуже чудово! Але дисципліну потрібно поважати, і дотримуватися її, особливо в казармі, на полігоні, на полі бою. Виявляєте, щоб було якби, ми не дотримувались техніки безпеки зі зброєю на полігоні? Але ж це, один із видів дисципліни.
Як можна організувати якийсь процес, якщо не буде дисципліни? Думаю, що у нас виникла ця проблема, тому що ми не замислювались, а також, що жодна із нас не хоче створювати нікому додаткове обмеження (це я вже про своє власне бажання підтягнути нашу дисципліну).

Дружність, колектив, згуртованість
Це не було метою нашого поїздки на вишкіл, але як без цього бути командою, як виконати завдання? Як іти на спец. завдання? Знову повторюсь. Ми всі такі різні, особливі, ми пишаємося тим, що можемо проявити свою індивідуальність, і це все, дійсно, дуже чудово!
Я вважаю, що сама краща команда, це не та, у якій люди однакові, а та, у якій можуть бути використані таланти різних людей.

Особистий коментар:
1) Мені дуже сподобалось збирання дрібних монет на плацу вночі, тому що воно народжувало дружній колектив, сплощеність, дисципліну, вміння договоритися, а його останнім часом чомусь не вистачає (це я взагалі, про наш час, нашу країну). В мене не було жодних образ ні на інструкторів, ні на дівчат, які порушили дисципліну, я сприйняла, це я можливість достукатись до кожного стосовно дисципліни, сплощеності, дружності, можливість замислитись і зробити купу висновків. Поділюсь своїм самим головним: Я, Товариш поряд, Команда в цілому – це одна лінія значимості. 2) Мені дуже хотілось залишатись в команді, коли ми виконували вправу на витримку, але біг, це явно не моє. Я потроху відставала. Я намагалась донести до дівчат прохання пропустити мене вперед, щоб я мала можливість, «потроху зміщаючись в кінець», але залишаючись в команді. Спочатку деякі дівчата були проти, але коли нас залишилось 8, Таня сказала, щоб я бігла першою і всі послухались, за це я їй і всім дівчатам вдячна. Я зуміла дійти до кінця і завдяки цьому також.

Додаткові бонуси
На цьому вишколі в мене була можливість проявити організаційні навички, і це мені вдалося. Я переглянула свою погляди на різні події, відносини, і навіть, пропрацювати свої потреби в постійній подружці, я стала більш самодостатньою, і отримала багато військових подруг (сестер по поту і крові). Мені дуже сподобався трав’яний чай, костер, спілкування і солодощі, хоча їх було мало. Мені сподобалась ідея спільного столу в перший день, тому що вона навчає ділитись, турбуватись не тільки про себе, але і про інших. Спільний стіл – це завжди можливість з’єднатись, але ми не завжди використовуємо цю можливість, а ось виконання деяких завдань – спонукало нас затоваришувати більш якісно і більшим колективом. Я просто не уявляю, як можна без цього створити якісну дружню команду, в якій можна покластись на товариша поряд?! Мені дуже сподобався цей вишкіл…
Особистий коментар:
Я не знаю, як складуться обставини мого життя, але, чесно кажучи, я би хотіла знов побувати на такому вишколі…
P.S. Удачі всім НАМ, Щастя, Здоров’я, Любові і Мирного неба над головою.
Ніжно обнімаю НАШУ ЖІНОЧУ ВАРТУ.
Ваша Олена Тетерятник