Категорії новин

Невизнані бійці. Як жінки воюють на передовій

Офіційно в українській армії жінкам все ще заборонено воювати на фронті, і більшість з них йде до добровольчих батальйонів

Називається це місце «позиція 18». Жовта будівля з прогнутим від артилерійських ударів дахом знаходиться всього за сотню метрів від фронтових окопів в Пісках. Шрапнель і дірки від куль зрешетили зовнішні стіни будівлі.
У вітальні солдати сплять і обідають. Завдяки генератору можна подивитися телевізор. Показують жіночий бокс. Двоє солдатів з автоматами Калашникова сидять на старому шкіряному дивані, дивляться бій. Двері в сусідній гараж постійно відкриті. Солдати заходять і виходять звідти, прихопивши зброю, боєприпаси або пляшки з водою, а потім повертаються до окопів.
Тут розквартировано підрозділ добровольчого батальйону ОУН, який нещодавно був інкорпорований в 93-тю бригаду української регулярної армії. Ця бригада тримала позиції в декількох кілометрах від російсько-сепаратистського оплоту – Донецька. ОУН отримала своє ім’я на честь Організації українських націоналістів, партизанської групи, яка утворилася ще до Другої світової війни.
На заході сонця пізнім літнім вечором дванадцять українських солдатів стоять всередині гаража, розмовляючи і жартуючи між собою. Здається, їх зовсім не турбують звуки артилерії і стрільби на відстані.
З самого початку війни в Україні жінки відігравали в армії ключову роль
Солдати тут різного віку. Деяким по 19 років, іншим – за 40 або навіть за 50. Вони одягнені по-різному, форма куплена через інтернет або подарована волонтерами. Деякі чистять гвинтівки або возяться з екіпіровкою, в той час як інші відпочивають, насолоджуючись відносною безпекою гаража.
Серед солдатів 22-річна дівчина Юлія. Вона щойно повернулася з окопів і тепер стоїть з автоматом Калашникова через плече, розмовляючи і сміючись з іншими. Темне волосся Юлії зібране у вузол. Вона носить бронежилет, камуфляжні штани, обрізані нижче коліна, і високі чорні армійські черевики. Її прикраси дуже прості – срібне намисто і сережки, чорна шпилька в правому вусі. На правому зап’ясті – два плетених браслета, на лівому вказівному пальці кільце.
Юлія з позивним «Чорна» здається розслабленою. Вона закочує очі і сміється, коли один з бійців відпускає жартик щодо журналу «Плейбой». Раптово лунає звук стрілянини всього за сотню метрів звідси. Всі, хто знаходився в гаражі, відступили під прикриття стін, деякі прямо до дверей, що ведуть в будинок.
Юлія відреагувала спокійно і зібрано. Вона ледь пригнулась, залишившись на місці, в той час як частина бійців (зі мною разом) кинулася шукати укриття. Усмішка покинула її обличчя, як повітря покидає розв’язану повітряну кульку; дівчина подивилася в напрямку, звідки велася стрілянина, з неупередженим і зосередженим виразом.
«Вона нормально переносила бої і відважно йшла на ризик частіше, ніж інші солдати, – розповідає Андрій Міхейченко, боєць батальйону ОУН, який служив з Юлією в Пісках, – А що стосується особистих якостей, то, звичайно, вона дуже хоробра. Хоробріша, ніж багато чоловіків».
З самого початку війни в Україні жінки відігравали в армії ключову роль. Вони служили на передовій – піхотинцями, військовими медиками і навіть снайперами. Вони допомагають і в тилу, працюючи волонтерами і доставляючи життєво необхідні припаси і обладнання на передову.
«Мені завжди було соромно, що я не воюю, тоді як деяким 18-річним хлопцям, навіть тим, які не є патріотами, доводиться йти на фронт», – говорить Валерія Бурлакова, яка минулого грудня покинула роботу журналістом і пішла служити на передову у складі добровольчого батальйону «Карпатська Січ».
«Я повинна була піти, інакше я просто не змогла б більше дивитися на себе в дзеркало, – додає вона. – Але не думаю, що всі зобов’язані чинити так само. Деякі люди дуже налякані, це природно. Можливо, вони не повинні бути тут, на війні, і безглуздо гинути».
Офіційно в українській армії жінкам все ще заборонено воювати на передовій, і більшість жінок-бійців йдуть до добровольчих батальйонів. І тепер, коли батальйони переводять у підпорядкування Міністерства оборони, виникає чимало питань щодо майбутнього жінок, які показали себе в бою і не бажають повертатися до служби в тилу.
Автор: Нолан Петерсон
Джерело: НВ