Громадська активістка та письменниця Зоя Казанжі закликала заможних людей побудувати сучасний реабілітаційний центр для ветеранів АТО

Про це відома блогерка, письменниця та активістка написала на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook. Такий зпапис з пропозицією зявився після закінчення подачі е-декларацій українськими можновладцями, які продемоснтрували парад марнославства та задекларували мільйони готівкою.
«Мені так хочеться, щоб люди з сотнями мільйонів кешу виявилися кращими, аніж ми думаємо про них, – написала Зоя Казанжі, – Щоб хтось один сказав, наприклад, таке: – Мрія мого життя – побудувати містечко для молодих науковців! Власне, для цього я накопичив стільки грошей.
А інший підхопив: – А я побудую Центр сучасного мистецтва.
А третій, власне, теж знає, на що витрачати свій кеш: – Нам потрібні дитячі боксерські клуби по всій країні – і я їх будуватиму.
А потім хтось наступний: – Відкриваю медичну науково-дослідну лабораторію.
А ще хтось: – Реабілітаційний центр для воїнів АТО – сучасний, технологічний, з найкращою комплектацією.
І хтось: – У нас дуже низький рівень шкільних підручників. Я готовий профінансувати конкурс нових, модернових підручників і виплатити достойні гонорари авторам найкращих.
Прикладів в світі достатньо. Наприклад, Джордж Лукас, режисер “Зоряних воєн”, спрямовує свої кошти на поліпшення системи освіти.
Колишній мер Нью-Йорка Майкл Блумберг надає фінансову допомогу в різних сферах – освіта, мистецтво охорони здоров’я, захист довкілля та інновації держави.
Фінансовий геній Уоррен Баффет оголосив про безоплатну передачу більше 50% своїх статків, або близько 37 мільярдів доларів, п’яти благодійним фондам. Цей вчинок став найщедрішим актом благодійності в історії людства.
Чарльз Кох підтримує навчальні заклади. Рік тому він видав грант на 25 мільйонів доларів фонду з підтримки афроамериканських студентів.Його брат Девід Кох пожертвував Нью-йоркському Метрополітен-музею на реконструкцію закладу 65 мільйонів.
Наша країна теж має список людей, які витрачають великі кошти на благодійність. Це- Віктор Пінчук, Ринат Ахметов, Олександр Фельдман, Олена Франчук, Петро Порошенко, Арсеній Яценюк, Віталій і Володимир Кличко.
Але всі вони, скоріше виключеня, аніж правило. Бо в країні немає таких традицій серед багатих людей. І немає у багатих людей великого бажання “світити” кошти. Навіть займаючись благодійністю.
А ось на фото – Вадим Свириденко. Ампутація ВСІХ кінцівок. ветеран АТО, санінструктор 128-ї гірсько-піхотної бригади ЗСУ.
reabilitatsiya
В лютому 2015 році, під час виходу з оточення з – під Дебальцевого чотири доби пролежав поранений у снігу. Напівживого Вадима знайшли «деенерівці». На щастя, швидко віддали полоненого по обміну. Побачили в документах запис: санінструктор.
Вадим хапався за життя як міг. Вижив. Після тяжких операцій проходив реабілітацію в Америці. Там же почав бігати.
І вчора четверо наших бійців АТО – Вадим Свириденко, Вадим Мазніченко, Дмитро Фесенко і Павло Степанов, – взяли участь в 41-му Благодійному Марафоні морської піхоти США. Пробігли 10 кілометрів.
… В Україні немає комплексних реабілітаційних центрів в справжньому сенсі цього слова. У нас немає місця, де з пораненими або хворими працюють одночасно тренери, психологи, реабілітологи, медики… Зараз щось перебудовується, щось покращується. Але то не системний підхід, а латання дірок, реакція на виклик часу.
До речі, під Львовом з 2009 року намагаються добудувати такий реабілітаційний центр. Є Харківських протезний інститут з хорошими можливостями. І я впевнена, що люди, які в країні відповідають за цю сферу, добре розуміються на ній, знають потреби і не один день провели в закордонних поїздках, вивчаючи чужий досвід.
В країні йде війна, як би красиво і політично правильно ми її не називали при цьому. Ми маємо велику кількість людей з інвалідністю. Але у нас практично відсутні реабілітологи, як клас і реабілітація як галузь. Плентаємося весь час в хвості і винаходимо купи причин, які допомагають пояснювати, чому ми не цінуємо кожне людське життя і можливість жити повноцінно.
… Можливо, після деклараційного шоку ми отримаємо ще один шок – приємний. Коли хтось із володарів неймовірного кешу скаже: – Я це зроблю!
І таки зробить.»
Розуміючи, що наша еліта поки що далека від розуміння соціальної відповідальності, ми все ж таки публікуємо цей заклик Зої Казанжі, бо теж хочемо вірити в краще.
Джерело
Відділ моніторингу Української Жіночої Варти