Категорії новин

Чому вмирають волонтери

Навіть найстійкіші українці – волонтери – на третій рік війни зізнаються, що в них уже зовсім нема сили і навіть жити не хочеться
Після трагічної загибелі волонтера Юрія Мосіна, який покінчив життя самогубством, зневірившись у тому, що може повернутися до нормального життя, мережею прокотилася низка одкровень, чимось схожих на акцію #янебоюсьсказати.
Волонтери зізнавалися, що знесилені. Що змучені і не відчувають більше наснаги допомагати. І відчувають через себе винними. І вже без оптимізму дивляться у завтрашній день. Якщо рахувати від Революції Гідності, вони вже без малого три роки гарують наче скажені, без зарплатні та вихідних.
І коли спочатку стало відомо про трагічну загибель Мосіна, а потім піднялася тема про необхідність реабілітації волонтерів, і суспільство відреагувало на це, мовляв, чого це їм хтось має організовувати відпочинок, греблю прорвало.
Одна з найвідоміших волонтерів України, координатор і засновник центру допомоги вимушеним переселенцям Леся Литвинова першою написала про свої почуття.

За цим посипалися інші зізнання. Дві з половиною тисячі лайків. 954 репости.

І це тільки десята частина. І як написала Леся, багато хто зізнається про це в своєму колі, не виносять на загал.
В світлих людях, які пожертвували кар’єрою, заощадженнями, заради інших обділили свою родину увагою, теплом та любов’ю, гасне світло.
Будинок, який так і не побудували. Не відгуляне весілля. Дитина серйозно хворіє, а заощадження витрачені на війну, і тепер нема на що її лікувати. Де ви були цього року? В Єгипті, в Болгарії, в Туреччині? На Буковину їздили, бо криза, все дорого, грошей нема?
А вони взагалі ніде не були. Пакунки з ношеними речами, збір ліків, збір на черговий тепловізор, термобілизну, продукти. Для бійців, жителів прифронтової зони, вимушених переселенців, хворих на рак. Тонни, терабайти, зливи людського горя. Щодня.
Наче в кошмарному світі Лавкрафта, сповненому жахів, темряви і потворних істот, ніби заклинанням замкнуті в колесо, в якому біжать без зупину… Раніше ними захоплювалися. Потім пишалися. Наразі допис волонтера з його черговим “Потреби:” скоріше прокручують. Скоріше, до фото з концерту Вакарчука. До світлин друзів. Ми втомилися від війни. Ну правда, неможливо весь час жити всередині цього безкрайнього горя!
А в цей час волонтер гарячково шукає гроші для лікування дитини, в якої рак, і батько загинув в АТО…
І так, це їхнє рішення, ніхто волонтерити не примушує. І атошники ніби вже не голі-босі, і вимушені переселенці давно всі виїхали, і зарплатня в армійця дає можливість самотужки купувати щось. Худо-бідно ніби всі самі впораються. Ніби.
А хто підхопить цей хрест, якщо виявиться, що без волонтерів Україні занадто важко?
Не йдеться про те, що треба розбещувати бійців, купляючи їм будь яку цяцянку, і ганяти авто на передову заради салатів, які вже не їдять. Не йдеться про те, що волонтери – хороші, а всі інщі українці – ні.
За заслугами кожного волонтера стоять тисячі українців, які відірвали гроші від бюджету родини і відіслали їм.
Але всі відіслали і забули, а волонтер майже цілодобово гарує, шукаючи, обираючи, закуповуючи, відвозячи. Вислуховує і від бійців, і від їхніх родичів, і від переселенців….
Тож, може, не варто перевіряти, чи впораємося ми без них?
ЯК ЗБЕРЕГТИ ВОЛОНТЕРІВ
Найактуальніше питання (для тих, кому, звісно, не байдуже), як волонтерам допомогти. Ні, не надіславши на картку грошей, чи купивши щось для когось, чи підмінивши його на чергуванні в лікарні (хоча це також робити, за можливістю треба, їм від цього стає трохи краще).
Як ми можемо допомогти їм, щоб остаточно не вигоріли, бо віддавши всі свої сили, волонтери вже довго не відновляться. Ті розповіли, але попередили – який би психолог золотий не був, він не може примусити людину прийняти його допомогу.
“Волонтер має зізнатися самому собі в тому, що він стомлений настільки, що став неефективним, що шкодить своєму здоров’ю, стосункам і потребує допомоги. А далі – є певні техніки відновлення, релаксації. Є базовий набір технік з допомоги самому собі, ми можемо навчити”, – розповідає координатор кризисної психологічної служби, психолог Марина Бреславець.
Кризисна служба працює з бійцями АТО та їхніми родичами, вимушеними переселенцями, готова безкоштовно працювати і з волонтерами, які потребують психологічної допомоги. Марина Бреславець каже, що волонтер може звернутися до них чи в центр “Повернення”, там йому допоможуть подолати стрес і навчать, як відновити силу.
І звісно, психолог радить займатися профілактикою – іноді давати собі відпочинок, займатися тим, що приносить позитивні емоції.
Художній терапевт, автор методики з творчої реабілітації Віталіна Маслова пропонує для початку “навчитися рахувати до одного”.
“В українців є одна проблема – ми не вміємо рахувати до одного. Ми вважаємо, що як робитимемо кілька справ паралельно, так буде краще. Не так. Я б радила не тільки волонтерам, а й всім навчитися рахувати до одного. Якщо ти вже робиш якусь справу тут і зараз, роби тут і зараз, а не одночасно набирати повідомлення, телефонувати по роботі, відсилати листи, гойдати коляску і варити суп! Якби люди могли концентруватися на тому, що вони роблять саме зараз, навчитися робити спочатку одне, а потім переходити до іншого, не було б таких проблем як емоціональне виснаження та вигорання. Може, це звучить не солідно, але вчені можуть пояснити, чому вигорання провокують ситуації, коли людина паралельно вирішує кілька задач”, – пояснює Віталіна.
Особливо це стосується волонтерів-жінок, і волонтерів, які ще мають роботу. Людина розривається між двома-трьома комплексами обовязків, мучиться від вічуття провини через те, що не все встигає і не може приділити достатьної уваги сім’ї. Зупинити це колесо жахів можна, якщо розділяти свої “амплуа”: займаючись дитиною, думати тільки про це. Виділити окремий час для заняття волонтерством і не думати про роботу під час волонтерської діяльності.
І про реабілітацію, обговорення якої надихнуло Лесю Литвинову підняти тему вигоряння волонтерів. В мальовничому селі Криворівня (Карпати) благодійний центр “Творча Криївка” розпочав унікальну програму з відновлення волонтерів за методикою “творча реабілітація”.
Якраз в ці дні закінчує перший пробний заїзд 15 волонтерів на 5 днів. Художній терапевт (і голова правління “Криївки”) Віталіна Маслова каже – працювали зазвичай із бійцями, збирали їх на десять днів, але волонтера важко витягти і на п’ять.
“Волонтери звикли самі допомагати, і їм незвично і незручно перетворюватися на підопічних. На відміну від бійців, яким спокійніше, коли програма чітко розписана, волонтери самі звикли керувати процесом. Основна задача нашої роботи – щоб вони відпочили від цієї роботи, розслабилися, довірилися і набралися життєвих сил”, – розповідає Віталіна про особливості роботи саме з волонтерами.
В програмі реабілітації – масаж, художня терапія, майстер-класи, робота з психологом, розваги та екскурсії. І то, деякі волонтери не змогли до кінця розслабитися і не дивитися годинами в смартфон.
“Ми, звичайно, їм порадили переключитися з роботи на відпочинок і багато хто так і зробив, бо розуміє, що його робота – то його ресурс. Але звісно є ті, хто не зміг, – розповідає Віталіна. – Щоб вони усе ж таки переключилися, забезпечуємо яскраві враження. Наприклад в нас вчора був майстер-клас з ліплення коників із сиру: ніби дитяча така забавка, але на якійсь момент всі забули, хто вони такі, і які на них справи”.

Волонтери проходять реабілітацію за технологією “підвішеної кави”. Тобто відпочивають безкоштовно, але якщо мають бажання, можуть сплатити відпочинок якогось іншого волонтера з наступного заїзду. Такси, каже Віталіна, нема. Брати участь в фінансуванні проекту може будь хто.
Звісно, волонтери і без допомоги працюватимуть далі, і до психологів, волонтерів, на реабілітацію багато хто не поїде, бо настільки вже себе заганяв, що не здатен дозволити собі відпочинок. В такому разі ми можемо хіба що полегшити їм роботу, перебрати на себе якусь справу, поділитися своїми коштами, часом, увагою – чим можемо.
Ми не маємо права залишити без допомоги цих людей, бо ми щодня користуємося результатами їхньої роботи. Безкоштовно.
Мирні міста, звільнені від окупації міста – це результат і їхньої роботи.
Давайте будемо волонтерами для волонтерів
Джерело
Відділ моніторингу «Української Жіночої Варти»