Чим прославилася Марія Бочкарьова?

Наприкінці першої світової війни в Росії з’явилися жіночі бойові підрозділи, причому жінки служили в них під своїми прізвищами. Одне з таких підрозділів – жіночий ударний батальйон смерті – очолила прапорщик Марія Леонтіївна Бочкарьова.
Бочкарьова – особистість легендарна. У 1917 році її фотографії не сходили зі сторінок російських газет і журналів. А розпочався її життєвий шлях цілком банально. Народилася Марія в липні 1889 року в сім’ї селянина Фролкова. У 16 років вийшла заміж за Опанаса Бочкарьова, але подружнє життя не склалося. Причина чисто російська – безпробудне пияцтво чоловіка. Марія кинула чоловіка і зійшлася з якимось Яковом (Янкелем). Цей зв’язок виявилася тривалою, але не щасливою. Коли коханого заслали за кримінальні справи до Сибіру, Марія пішла за ним. До 1914 року їх відносини остаточно зіпсувалися, і з початком війни Марія вирішила кинути коханого і піти воювати з німцями. Що стало причиною такого вчинку – патріотичний підйом або бажання звільнитися від коханця – сказати важко.
Військова служба почалася для неї в кінці 1914 року, коли за особистим дозволом Миколи II Бочкарьова була зарахована рядовим в Томський запасний батальйон. На початку наступного року Марія у складі маршової роти прибула на фронт в 28-й Полоцький полк. Полк не відсиджувався в тилах, а майже весь час проводив на передовій. Марія Бочкарьова відзначилася вже в перших боях. За впевнені дії в ході газової атаки противника, коли вона винесла з поля бою кількох поранених, Бочкарьова отримала свою першу нагороду – медаль “За хоробрість”. Весну 1917 Марія зустрічала унтер-офіцером, командиром розвідвзводу і георгіївським кавалером.
Революційні події на фронті не оминули її стороною. На одному з мітингів яскраву промову Марії Бочкарьової почув голова Державної Думи Михайло Родзянко. Він і запропонував їй сформувати бойові жіночі підрозділи.
На початку літа 1917 Марія Бочкарьова сформувала жіночий «батальйон смерті», перед відправкою на фронт у ньому значилося трохи більше 200 осіб. Проводи батальйону були обставлені з великою помпою. Йому вручили спеціально виготовлене прапор – золотаве полотнище з чорним хрестом і написом “Перша жіноча військова команда смерті Марії Бочкарьової”. Виробленої в прапорщики Бочкарьової генерал Корнілов вручив офіцерську шаблю.
Наприкінці червня батальйон увійшов до складу 525 піхотного полку. Вже 8 липня жінки вперше пішли в бій, в якому батальйон втратив 30 вбитих і 70 поранених. Більше в активних бойових діях він не брав участі. В історію першої світової війни батальйон увійшов як єдина жіноча частина, яка під командуванням жінки-офіцера воювала на російсько-німецькому фронті.
Після жовтневої революції Бочкарьова, вироблена на той час до поручика, батальйон розпустила. Є відомості, що вона зустрічалася з Троцьким, але від його пропозиції вступити в Червону армію відмовилася. Як і багато жінок, які звикли за роки війни до зброї, вона не залишилися осторонь від подій, які захлеснули Росію. Марія Бочкарьова підтримала Біле рух, для збору коштів на війну виїжджала в США і Великобританію, керувала великим санітарним загоном в армії Колчака. Після розгрому колчаковщіни була розстріляна чекістами 16 травня 1920. Збереглися матеріали допиту Бочкарьової в ВЧК, де вона названа повним георгіївським кавалером. Це не відповідає дійсності. Плутанина сталася у зв’язку з тим, що вона мала чотири георгіївські нагороди – два хрести і дві медалі, саме з ними вона зображена на фотографіях, в тому числі зроблених в США. А повний георгіївський кавалер повинен мати 4 хреста (з першої по четверту ступеня). Жінок, які стали георгіївськими кавалерами в першу світову війну в Росії, було кілька, але повних георгіївських кавалерів серед них не було.
У деяких публікаціях зустрічаються помилкові твердження, що батальйон Бочкарьової захищав Зимовий Палац у жовтні 1917 року. Насправді Зимовий охороняла друга рота Петроградського жіночого батальйону, яким командував штабс-капітан лоск. Ще до штурму рота здалася революційних солдатів Павловського полку і була вивезена з Петрограда в свій тимчасовий табір біля станції Левашово Фінляндської залізниці. Тут до неї приєдналися інші підрозділи батальйону, які в Петроград не вводилися. Незабаром батальйон був роззброєний і розпущений по домівках.
Крім батальйону Бочкарьової влітку і восени 1917 було сформовано ще 3 жіночих батальйону і до десятка окремих рот і команд. Але в бойових діях участі вони не брали, а командували ними офіцери-чоловіки. У період громадянської війни в армії Денікіна на базі 3 Кубанського жіночого батальйону (формувався восени-взимку 1917) був створений жіночий бойовий загін, але відомостей про участь його в бойових діях знайти не вдалося.
На жаль, ми ще дуже мало знаємо про участь жінок у першій світовій і громадянській війнах. Ці цікаві і трагічні сторінки нашої історії ще тільки чекають своїх вдумливих дослідників.
 
Джерело: ScoolByLife.ru

Add a Comment

You must be logged in to post a comment